Історія школи №11

Декілька слів про

Заснування школи

У січні 1964 року на світовій мапі з’явився навчальний заклад, головним покликанням якого було формування активної, творчої особистості, інтелектуала, вихованого на засадах добра, орієнтованого на успішне життя в інноваційному просторі. Прораб Варшавський пророче зазначав у далекому 1963: «Школа построена на плавнях, но очень хорошо, поэтому с ней все будет в порядке».

За історично короткий проміжок часу Кременчуцька середня школа No11 (нині ліцей No11) посіла гідне місце на теренах рідного міста, області, держави. Свідченням цього є багаточисельні проекти, здобуті перемоги учнів, учителів, випускників, батьків навчального закладу. Будуючи стратегію розвитку, у закладі пам’ятали й пам’ятають, що «сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє». Тому літопис 50 років школи No11 варто з передісторії.

19644 -1974 роки
Перше десятиріччя
1974-1984 роки
Друге десятирiччя
1984-1994 роки
Третє десятирiччя
1994-2004 роки
Четверте десятирiччя​
2004-2014 роки
П'яте десятирiччя

Передісторія

Історія Кременчуцької школи – ліцею No11, де кожна подія – це шлях до мрії

У 60-х роках ХХ століття серед проблем які хвилювали освітян міста, центральною була успішність учнів. Її вирішенню присвячувалися соціалістичні змагання між навчальними закладами. У доповіді завідуючого Кременчуцьким міським відділом народної освіти Манженка І.П. на серпневій народі вчителів у 1960 році було відмічено кращі школи. І серед них №11. На той час одинадцята (восьмирічна) школа знаходилася по вулиці Артема (біля нинішньої швидкої допомоги), а очолювали її директори: Новицький Василь Гнатович, учитель математики за фахом, та Затинацький Михайло Макарович, учитель історії (з 1961 по 1963 рік). Заступником директора школи No11 за часів керівництва Новицького В.Г. працювала Бєляєва Ніна Михайлівна, учитель математики за фахом. Школа вже тоді виховувала справжніх лідерів. Серед таких є Федько Ірина Семенівна, випускниця 1962 року, Руденко (Шутка) Галина Григорівна, випускниця 1963 р., Богодист (Топорська) Лілія Яківна, випускниця 1963 року, нині помічник Голови наглядової ради ПАТ «Кременчуцький колісний завод», помічник депутата міської ради, та багато інших.

У своєму інтерв’ю кореспондентам ліцейного журналу «Лідер» жінки розповіли, що саме їх клас був останнім випускним у восьмирічній одинадцятій школі на

вул. Артема, яка відіграла вирішальну роль у становленні їх як особистостей.

«Діти постійно знаходилися в одній кімнаті. Тут і навчалися, і їли, і навіть ази фізичного виховання здобували (Журавський Олександр Якович теоретично вчив грати у волейбол). Крім того, усі класи були прохідними, що надзвичайно зближувало школярів. Тимурівці, «Зелений патруль», переписка з однолітками з Німеччини та Китаю, піонери, комсомольці…» – яскраві сторінки життя учня півстоліття тому.

«У 1962 р. розпочалося будівництво нової школи, відкриття якої планувалося 1 вересня 1963 р. На жаль, будівельники не встигли. Тому 1 вересня 1964 року діти сіли за парти старої школи. А вже в січні 1964 р. після зимових канікул дітвора попрямувала до новеньких класів разом зі своїми вчителями: Герасимовою О.М., Маляренко Г.Й., Сопільняк Г.Г. та ін.», – згадує вчитель трудового навчання Данильчук Павло Гнатович, який працював у школі No11 із 1961 по 2001 рік. У новобудову прийшли й діти, учителі, батьки школи No17, що знаходилася біля електростанції, поряд із техучилищем (директор – Дроздова Єлизавета Максимівна, за фахом учитель географії, а заступник – Божко Надія Григорівна).

19644 -1974 роки

Перше десятиріччя

Дроздова Єлизавета Максимівна
Директор – Дроздова Єлизавета Максимівна (1964-1977)
Так був створений чудовий творчий колектив учителів та учнів, очолила який Дроздова Єлизавета Максимівна (очолювала заклад із 1964 по 1977р.). ЇЇ заступниками з навчально-виховної роботи в різні роки працювали: Божко Надія Григорівна; Латишев Олександр Миколайович; Біліченко Юлія Федорівна, учитель української мови та літератури; Бєльчич (Щербина) Лідія Іванівна, учитель фізики; а заступником із виховної роботи – Придатько Валентина Леонідівна, учитель історії.
«Надзвичайно гарна інтелігентна жінка. її чудова шляпка з вуаллю прикривала темні очі, чорне з чорнобуркою пальто підкреслювало її стан. Називала я її тоді для себе «чеховською героїнею», – згадує Старикова Марія Михайлівна.Школа працювала у дві зміни, адже налічувала до 2000 учнів. Активно працювала піонерська організація, що носила ім’я першої жінки-космонавта Валентини Терешкової. Старша піонерська вожата Фіалковська З.І. організувала якісну виховну роботу. Піонерські загони долучилися до змагання з сільськими школами та колгоспами, за підсумками яких 7-а клас (класний керівник Старикова М.М.) був визнаний переможцем і представив Полтавщину на Почесній лінійці, присвяченій дню народженню піонерської організації ім. В.І.Леніна в Москві на Червоній площі.У результаті цих змагань за клопотанням учнів цього класу були розшукані батьки Героя Радянського Союзу Олександра Халаменюка. Діти шефствували над цими двома одинокими пенсіонерами, а пізніше домоглися, щоб вулицю Сінну було названо іменем О.Халаменюка. «Так уже в 1965 році, – роблять висновок члени наукового товариства «Пошук» ліцею No11, – лідерство у школі набирає обертів.» З’являються нові історії, нові яскраві персоналії. Та це й закономірно…

Інтерв’ю з Лозовською Тетяною Аркадіївною, випускницею 1968 року

Пам’ять-поняття вічне. За допомогою пам’яті редколегія журналу «Лідер» збирає величезний пазл історії ліцею No11, нашого дому. Саме тому, ми запросили до ліцею випускницю ЗОШ No11 1968 р. Тетяну Аркадіївну Лозовську. Вона з великою радістю прийняла наше запрошення відвідати стіни рідного навчального закладу та погодилася відповісти на наші запитання.

Scroll to Top